Це той самий «Наполеон», який завжди асоціюється зі святами. Багатошаровий, ніжний, із кремом, що просочує кожен корж до ідеальної м’якості. І хоча звучить серйозно, насправді все значно простіше, ніж здається — головне не поспішати й дотриматися нюансів.
Інгрідієнти
Для тіста:
- Борошно — 420 г
- Вершкове масло — 300 г (холодне)
- Яйце — 1 шт
- Сметана — 100 г
- Вода — 30 мл (крижана)
- Сіль — 1 ч. л. без гірки
- Сода — 1/4 ч. л.
- Оцет — 1 ч. л.
Для крему:
- Молоко — 1,25 л
- Яйця — 5 шт
- Цукор — 180 г
- Борошно — 90 г
- Сіль — щіпка
- Ваніль — за смаком
Як приготувати
Починаю з тіста, і тут є маленький секрет: усе має бути максимально холодним. Масло натираю прямо в борошно, швидко перемішую — не мну, а саме перемішую, щоб залишились дрібні шматочки.
Окремо змішую яйце, сметану, воду, сіль. Додаю соду, гашену оцтом, і вливаю цю суміш у борошно з маслом. Лопаткою швидко збираю тісто, а потім буквально за пів хвилини руками формую кулю. Довго не місити — це важливо. Ділю тісто на 8–9 частин, загортаю й відправляю в холодильник мінімум на кілька годин, а краще на ніч.
Поки тісто відпочиває, готую крем. Яйця змішую з борошном і частиною молока, щоб не було грудочок. Решту молока з цукром підігріваю і поступово вливаю в яєчну суміш. Потім повертаю все на плиту і варю до загустіння, постійно помішуючи. Як тільки з’являються перші «бульбашки» — знімаю. Крем остуджую під плівкою в контакт, щоб не було скоринки.
Далі коржі. Кожен шматочок тіста розкачую дуже тонко прямо на пергаменті, обрізаю до форми й випікаю до золотистого кольору. Печуться вони швидко, тому процес іде один за одним. Один корж відкладаю для крихти — він піде на декор.
Збірка максимально проста: корж, крем, корж, крем… І так до кінця. Крему не шкодую, добре промазую краї. Зверху і з боків також крем і щедро обсипаю крихтою. Ставлю в холодильник хоча б на кілька годин, але якщо є можливість — залишаю на ніч.
І от тоді він стає ідеальним. Коржі просочені, ніжні, але зберігають свою шаруватість. Ріжеш — і видно ці красиві тонкі шари, а смак… той самий, класичний, домашній «Наполеон», який завжди зникає зі столу першим.
